Цінителям безстижого палп-фікшна і контркультурної графоманії з «помаранчевої серії» раджу звернути увагу на повість одесита Вадима Яковлева «Там, де починається територія».

Недалеке майбутнє. Україна розділена на кілька псевдореспублік з божевільними ідеологіями. Буковину тримають християно-фашисти, Дніпро — феміністки, частину Одеської області — хз, якісь езотеричні мусліми. Розквітають нью-ейджеві релігії, соціальні експерименти і старий-добрий тероризм. Молодий кілер на завданні подорожує цими територіями, його супроводжує коханка-трансуха. З таким синопсисом міг би вийти угарний філіп дік, але автор категорично не вміє писати, тому вийшов шпигунський трилер категорії Б з мінусом (хоча теж угарний). Персонажі безперервно пиздять і ходять на місці, розвішені рушниці не вистрілюють, роялі в кущах фальшивлять, а пісюн коханки теліпається без діла. Багато неймдроппінга (entry level hipster garbage) і крінжової філософії «під баночку». Тупуватий сюжетний твіст в кінці. Коротше, настільки криво, що аж весело. Для гурманів.

Шкода тільки, що автор ніби соромиться своєї трешовості і намагається вирулити кудись в «інтелектуальний роман». Такого гімна всякі іздрики ще в 90-х написали з запасом. А от безстижого палп-фікшна нам реально не вистачає.

Трейлер: https://www.youtube.com/watch?v=sz4R3F8Iwh4

А ось, наприклад, новий кліп Мар'яни Клочко.

https://www.youtube.com/watch?v=dzyYXwA6WGk

Мар'яна Клочко проілюструвала одне з наших видань — «Сказка про опоздавшее ко всему божество» (2018). Тираж розпроданий, але можете погортати файл pdf.

Поки ми всі тупимо, Євген Гордєєв ділом зайнятий: роздмухує регіональну автентичність і плекає особливий дніпровський саунд.

Особисто я найбільше ціную Гордєєва за геніальний бастард-поп-проект «МС Брехунець», замішаний на естетиці української застільної естради. Там дуже романтичні вишивано-синтезаторні пісні про уранові рудники, Зоряного Шкіряка і лямбда-самця — аж хочеться подзвонити на радіо і замовити одну з них для дорогого Василя Степановича зі Сторожинця.

Також ви могли чути Гордєєва під вивісками «Kurs Valüt» та «Ksztalt». Лейбл «Дніпропоп» і клуб «Модуль» в Дніпрі — це теж він. Коротше, видатний культурний діяч. Інтерв’ю для «СЛУХа» він дав коротке, але теж дуже навіть видатне: про те, як на рівному місці створюється ціла міфологія. Не існує, звісно, ніякого особливого дніпровського саунда — але з візіонерського пальця можна багато чого висмоктати.

https://slukh.media/texts/interview/eugene-gordeev/

ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК
ЛЕТИТЬ У НЕБІ
ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК
ТВОЇХ ВОЛОГИХ МРІЙ
ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК
ШКІРЯК НАДІЇ
ШКІРЯК ШКІРЯК
ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК

https://soundcloud.com/brehunets/zoryaniy-shkryak

​​Запалала зірка, відійшли води, волхвам залишилась пара станцій метро. Гіпертелія презентує Різдвяні Листівки!

Сім листівок в наборі, п’ятдесят примірників. Шовкографія. Два варіанти обкладинки: «православне золотішко» і «зоряний холодець» (обидві блищать, вау). Листівки малювали: Ола Єрємєєва, Кобзар Зодіак, Дар’я Кузьміна, Мар’яна Клочко, Ольга Лісовська, Єгор Стрєлков, Олександр Чепелєв.

Двісті двадцять дві гривні. Пишіть Шешуряку, щоб придбати: @shshrk

Урочисто відкриваю коментарі, щоб запитати у вас: яких українських культурних подій ви очікуєте цього року? Книги, фільми, виставки, музичні альбоми. Може ви вірите, що попри ковід ближче до літа справді відбудуться якісь круті фестивалі — розкажіть про них. Може ваш друг заводить ФОП, щоб продавати своїх коників з гімна — діліться лінком. Може ви самі готуєте якісь релізи — анонсуйте їх. Може вам карти таро і курячі нутрощі розповіли, що цього року нарешті станеться друге пришестя Тараса Григоровича — бийте в дзвони. Давайте, коротше, будувати плани. Потім посміємось.

Київський рок-гурт прилітає до пустинної Ісландії, щоб за чотири дні записати свій музичний альбом. Чи не розгубляться вони, опинившись на території хтивих гейзерів, інцестуальних зв’язків і ситого північноєвропейського алкоголізму?

«Among Fields and Wires» — проста і атмосферна документалка про Pree Tone в жанрі «музиканти всіляко угорають в перервах між записом пісень». В кадрі багато ісландських пейзажів і гітарних педальок; і на те, і на те можна дивитися безкінечно.

https://www.youtube.com/watch?v=Jiyb16ceZ1E

Ходять чутки, буцім якщо ви помацаєте шевелюру Володимира Чигринця, вас очікує 77 днів удачі. В новому інтерв'ю Володимир ні підтверджує, ні спростовує цю інформацію. Там більше про одеський Музеон і бібліотеку мистецького самвидаву, а не про волосся, на жаль. Але почитати все одно варто.

https://supportyourart.com/ridnykraj/biblioteka-muzeon/

ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS — діу-лейбл з Києва, названий в честь якоїсь хитромудрої болячки ротової порожнини. Гуглити цю болячку не раджу, ви ж і так іпохондрики, потім не заснете. Музика там відповідна. Заснути може й можна, прокинутись — уже не факт.

Куратори лейблу не обмежуються якимось одним напрямком і вивалюють все, що вважають вартим уваги. Тут вам і нойз для наркоманів, і рок для школярок, і домашнє тинц-тинц в дусі раннього Скрябіна, і пронизливі пуки з жопи самого диявола. Більшість артистів з України, але останнім часом приходить все більше іноземців. Недавно ось пацани з М’янми релізнулись, наприклад.

Це ще й один з найплодовитіших українських лейблів. За минулий рік там вийшло близько 50 релізів, тобто майже по одному в тиждень. За цим шаленим шквалом ніяк неможливо слідкувати, і тим більше не зрозуміло, з якого боку починати слухати їхній каталог. Але ми спробували.

Ми дали куратору ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS Михайлу @Mihasko список з 5 функціональних категорій. Він підібрав до кожної відповідний реліз і додав пару слів від себе. Насолоджуйтесь.

1) МУЗИКА, ЩО СТИМУЛЮЄ СЛИНОВИДІЛЕННЯ: vest1g1al1ty by <zipflaw>

Михайло: «Це експеримент мого товариша з-під Вінниці. Дуже талановитого, як на мене, гітариста і музиканта в цілому. Грає у декількох проектах на лейблі».

2) МУЗИКА ДЛЯ НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ ШКІЛЬНОЇ ОЛІМПІАДИ: Не Забувай Нашу Рідну Україну by З. О. Н. Т

«Тексти міг бачити в програмі укрліт. Пацани роблять гараж з Т. Г. Шевченком».

3) МУЗИКА ДЛЯ ПОСТКОЇТАЛЬНИХ ОБІЙМІВ: РТУТЬ by AOPTA

«Це щось прогресивне і даркушне, записано і зроблено на тіліфоні, прям як Дьячков лол».

4) МУЗИКА З-ПІД ЗЕМЛІ: Memory of the Laid Asphalt About the Sounds Heard in Sтarkon Essence by Toten Wasser & Emotional Anhedonia

«Мої записи розмов з психонавтом з мого міста, його треки п’ятирічної давнини, Коломойський і нещадний репетативний індастріал».

5) МУЗИКА, ЯКА СПОДОБАЄТЬСЯ ВЕЛИКІЙ РОГАТІЙ ХУДОБІ: РОК-Н-РОЛ by ЧОРТОПОЛОХ

«Юнаки з Франківської області грають какулєтова, тіко в Карпатах і більш етнічно».

Що ж, сміливо пірнайте в каталог — тепер у вас є структурні маяки, як кажуть в МВФ. І бережіть свої порожнини.

Артист Богдан Мороз: неперевершена снігова королева, надія української поп-музики, райдужна хоругва квір-козацтва. Кілька днів тому він випустив новий альбом з назвою «Каламбур». Якщо за якимось жахливим збігом обставин він все ще не влився у ваші вуха — терміново перейдіть за посиланням.

https://soundcloud.com/bogdanmoroz/sets/kalambur-calembour

Ранні треки Богдана були сором’язливими і млосними, як пубертатні прищики. А от новий альбом — це уже серйозні венеричні шанкри: тверді, брутальні і максимально заразні. Вісім дискотечних бойовиків і дев’ятий мєдляк на десерт. Десерт мені сподобався найбільше.

Детальніше про Богдана розповідає сам Богдан в свіженькому інтерв'ю для видання «Воно». Там про музику майже не йдеться, зате багато цікавого про інші грані його особистості. Наприклад, про зйомки у фільмі про геїв-козаків. І про його виступи на дрег-тусовках. І про те, як його вигнали з церкви за гейство. Словом, інтерв'ю переважно про гейство. Натурали, відписуйтесь.

http://bogdanmoroz.vonopaper.com/

Читати філософські тексти Малевича — ніби розмовляти з дуже накуреним другом, коли ти абсолютно тверезий. Ти намагаєшся втримати його блукаючу нитку думок, щиро щось уточнюєш і перепитуєш, а він тим часом напихається холодним чізбургером і угорає. Тобі цікаво і нудно водночас, ти все зрозумів і нічого не зрозумів. Ой все, Казимире, давай краще помалюємо.

Відтепер це можна робити державною! Програмна стаття Казимира Малевича «Бога не скинуто» в перекладі Катерини Лебедєвої.

http://uartlib.org/exclusive/kazymyr-malevych-boga-ne-skynuto-mystetstvo-tserkva-fabryka/

Новини української психонавтики! Ансамбль ЗМІШУВАЧ ЛЮБОЩІВ (жанри: каменярство, гомін, думи) випустив анімаційний відеоролик на пісню РУМ'ЯНИЙ ПАН. Анімація Єгора Стрелкова.

https://www.youtube.com/watch?v=znNs6mYXHsk

Історію українського сучмиста прийнято відраховувати від Паркомуни. Типу, ось протягом совка у нас був суцільний соцреалізм і тихі тєрпіли, які щось там малювали в стіл, а потім почалися 90-ті і з усіх дір полізли Голосії, Чичкани і Ройтбурди, ура.

Як виявилось, це не зовсім так: покоління радянських бумерів теж нормально собі угорало. Апогеєм їхніх пошуків став проект «Погляд», що складається з виставки 1987-го року і альбому 1990-го, а також кількох виїздних експозицій. І там купа цікавого.

Я недолюблюю Марчука (йому місце на обкладинках зігафолкових альбомів і фантастики категорії Б, а не у великих музеях) і в цілому іронічно ставлюся до всієї цієї пізньорадянської сюрреалістичної езотерики, але в альбомі «Погляду» трапляються справді видатні речі. Зацініть Миколу Шкарапуту, наприклад, це ж тупо бомба, розкішний гоблінкор. Гобелени Лесі Довженко дуже прикольні. Ну а Ернеста Коткова ви і без моєї підказки любите.

​​Легендарна виставка «Погляд» (1987) підсумувала творчі пошуки цілого покоління українських митців. Це була одна з найперших і найгучніших виставок сучасного мистецтва в Україні. Соцреалізм вичерпав себе; прийшов час для чогось небаченого.

Серед найвідоміших учасників — Іван Марчук, Ернест Котков, Дмитро Нагурний, Неллі Ісупова, Олег Голосій та багато інших. Фріпулью ніхто не кликав, але він прийшов і всівся посеред зали зі своїми роботами.

Читайте нашу нову статтю (з купою картин!): Мистецтво, що вийшло з-під контролю. Виставка «Погляд»

Микола Шкарапута — «Срібне дерево», 1986

Давайте відверто: «Вусатий фанк» — доволі посередній фільм. Але це не страшно!

Якщо хтось не в курсі чи забув, то нагадую. Документалка «Вусатий фанк» розповідає про феномен української психоделічної поп-музики 70-х років. «Смерічка», «Кобза», Яремчук, Івасюк, ти признайся мені звідки в тебе ці чари — оця вся історія. Віталій Бардецький зайнявся «Вусатим фанком» ще в 2017, потім довго не міг завершити, потім вихід в широкий прокат постійно переносили через ковід... І ось, нарешті, дочекалися.

Дочекалися, а воно якесь ніяке, ой. Купа балакучих голів, дикторська начитка на фоні архівних зйомок радянських вулиць, виступ ВІА «Крінж» у фіналі — ну норм, зійде, окей. Здається, сам Бардецький теж чудово розуміє, що результат всього лише норм: на прем’єрі в неділю він пару разів ніби вибачався, що фільм вийшов яким вийшов.

Довге очікування зіграло з «Вусатим фанком» злий жарт, тепер він видається страшенно переношеним. Якби ми подивилися його ще тоді, у 2018, нам всім зірвало би дах; зараз, особливо на фоні купи подібних відосів з балакучими головами («Спалах» від СЛУХа, «Наші 30» від Суспільного, що там ще), це уже просто meh. За три роки твій крутий і новаторський матеріал може стати прісним і старомодним — суворі реалії швидкісної інтернет-епохи.

...Але це не страшно! Хайп, піднятий «Вусатим фанком», набагато важливіший за сам фільм, і я не іронізую. За час довгого очікування всі встигли послухати ці альбоми і написати про них купу статей; словосполучення «вусатий фанк» увійшло в наші словники, Яремчук успішно перевідкритий і реактуалізований. Просвітницька місія, безумовно, виконана. А фільм — йой, най буде.

Обов’язково купіть квиток на показ «Вусатого фанку». Дивитися при цьому необов’язково. Але квиток купіть!

А якщо ви якимось дивним чином все ще не зарилися у вусатий фанк як явище, то почати рекомендую з альбому «Незрівнянний світ краси» Назарія Яремчука (1980). Прямо з першого треку, «Озовися». Тупо кайф.

https://www.youtube.com/watch?v=9VHHWd8l9aA

Garden Krist - New Rose Hotel (2021)

Найцікавіший, на мою скромну думку, український колдвейв гурт, який вже встиг погратися і з постпанком, і з індастріалом, і фактично з техно, на нових синглах пішов далі й влаштував культурологічну розвідку в позаминуле десятиліття. Певно, саме 15-20-річна дистанція дозволяє схопити найголовніше: як десять років тому всі деконструювали звуки й візії дев'яностих, так зараз дослідники подумки перебувають у нульових. Що найбільш цікаво у випадку Garden Krist — це саме пострадянські нульові, із трансовими реміксами радіо хітів та естетикою ігор на ПК.

New Rose Hotel, хоча й самою назвою непрозоро натякає на оповідання Віьяма Ґібсона, є дуже цілісним схопленням “суті 2003-го”, навіть відокремити щось у ньому важко. Проте головним елементом, який збирає все до купи, є плівочка трансового нальоту, що запаковує трек, як целофан. Щось схоже робить Луна у своїй “Пташці”, але NRH, хоча й поступається їй у музичній вишуканості, підіймає набагато більший культурний гумус: “ґраймзівська” обкладинка нагадує про візуальний манґа та аніме бум раннього рунету, а розповіді про автомат у сумці анемічною англійською — безмірні паралельні світи комп’ютерних шутерів.

New Rose Hotel став ідеальним продовженням попереднього синглу DEVOЧKA з його хуковим омажем t.A.T.u. Вікі-сторінка (!) Garden Krist повідомляє, що вони готують альбом Nation, який, судячи з усього, перетвориться на наріжне переосмислення нульових. А завтра гурт виступить на великому концерті лейблу ELP, тож раджу всім киянам зацінити наживо, а некиянам послухати принаймні останні два сингли.

Soundcloud
Spotify
Apple Music
Youtube

#bubblegummonthly