Вчора пізно ввечері (здається, рівно в ту хвилину, коли погасили костел у Києві) вийшов новий трек Містморна. Якщо ви ще не в темі, то пора би вже.

Містморн — це така невловима тінь української музики. Грає він досить старомодний емо-говнарізм, ніби 2007-й ніколи не закінчувався. Назви пісень говорять самі за себе: «Панельні будівлі», «Згаслі вогні», і ось новий реліз «Божевілля двох».

Візуальний стиль нарочито недбалий, всі обладинки — ніби випадкові кадри на дешевому телефоні. Він ніколи не давав інтерв’ю і майже не світив обличчя. Живих концертів теж ніколи не було. Та й самих пісень не так багато, на Ютубі штук десять. Не пригадую, щоб про нього випустило статтю хоча б одне українське видання про «актуальну» музику. І тим не менше.

При цьому всьому він без перебільшення зірка і культ. Десятки й сотні тисяч прослуховувань на Ютубі (у головного хіта «Дідько, я у розпачі», що вийшов два роки тому — уже майже півтора мільйона). Його цитують в мемосах і на стінах туалетів. Школярки ридають, бородаті фанати Чубая ридають, все ридає.

«Задихатися досить приємно, приємніше ніж цілуватися», — повідомляє Містморн в новій пісні. Ах! Вересень горить.

Дивні дива відбуваються в Одесі. На території закинутого судоремонтного заводу зібралися всілякі художники та нойзери і будують там свій герметичний казковий світ. Схоже, що це найцікавіша мистецька спільнота України на сьогодні. Поки незрозуміло, наскільки воно виявиться живучим і чи народиться у тамтешніх художників щось по-справжньому вартісне, але спостерігати за цим дуже цікаво.

В київській галереї «М17» о 19.00 відкривається виставка «На акваторії заводу купатися було заборонено», присвячена новоутвореній спільноті художників та художниць на Судоремонтному заводі в Одесі. Читайте текст мистецтвознавиці Євгенії Моляр про місце та його проблематику:

Ось, наприклад, фото з недавньої виставки однієї з найцікавіших художниць СРЗ Даші Чечушкової. Даша працює з глиною, гілочками, папірцями, південним вітром і шумерськими тінями.

Діма Красний - «Вигнання з раю», 2022

Звісно, я іду на фестиваль Winter Mass в суботу. А ви що, не йдете? Ну і дурачки.

Фестиваль спеціалізується на психоделічних металах, а це одна з найцікавіших і найживіших сцен в Україні в останні роки. Організовують Зимову Месу (яка проходить вже увосьме) гурт «Скам'янілий Ісус», вони ж цього разу і будуть хедлайнерами. Але найцікавіші в лайнапі не вони.

Особисто я іду в першу чергу на Esquizet - необроблений сяючий алмаз в гаражній глині. З тих гуртів, які треба слухати вживу. В записі (є півтора студійних альбома) вони звучать дещо зажовано і плоскувато, а от на концертах розйобують так, що іскри з очей і дим з вух. Вокалістка - бєшена, безжальна і вродлива, хоч в гроб клади.

Уявлення про потужність Esquizet більш-менш можна скласти по виступу в гостях у нашого улюбленого Майкла Соросовича Щура. Але навіть це треба множити на 10, щоб уявити, що творитиметься на Зимовій Месі. Там і побачимось.

А накидайте в коментарі класних українських музичних кліпів, знятих по ді-ай-ваю за три копійки. Бажано за останні пару років і бажано з хорошою музикою. Будемо під цим постом колекціонувати всілякі чудеса.

https://www.youtube.com/watch?v=qmrYseSKeJI

Хто б міг подумати, що найвитонченішим поетом української поп-музики виявиться оцей тіп. Слобожанський суржик - мова янголів. https://youtu.be/xJk8hojKtyk

В суботу 19-го в київському Мезаніні гурт Притон влаштовує міні-фест з ідеальним гітарно-ламповим лайн-апом, не провтикайте!

Зверніть увагу на одеський гурт Chillera: дівчата грають ідеальні аудіошпалери, ніжну і затишну музику ні про що. Щось таке має звучати на дні океану, де Спанчбоб ловить сачком душі затонулих серферів.

​​На @takflix вийшов антиутопічний мультфільм сестер Фельдман «ЙоЙо», вау!

«Надворі 2213 рік. Завдяки вбудованому AI люди контролюють емоції та працюють надпродуктивно. У світі не залишилося сумнівів, спонтанності та творчості. Якось пара вчених рятує новонародженого від штучного інтелекту. Його звуть ЙоЙо — це єдина людина на Землі, яка може креативити, жартувати та дружити», — такий синопсис на сайті.

Ну тобто класична історія «шляхетного дикуна» в антиутопічному світі тоталітарних порядків. В першому епізоді бачимо також домашнього робо-пса, інженера хмар, квадратну каву для квадратного офісного планктона та інші чудеса майбутнього. Намальовано теж досить просто, але стильно, дотепно і кислотно. Ви ж бачили мурали сестер Фельдман у різних хіпстерських місцях Києва? Бачили-бачили.

В мультфільмі 5 епізодів по 9 хвилин. Перегляд безкоштовний (принаймні, поки що). Тут трейлер, а тут сам серіал. Заокруглюйтесь!

Влада Ралко - "Сирена", 2022

Данило Мовчан
Patriarch Kirill of Moscow and All Russia
Патриа́рх Моско́вский и всея́ Руси́
25.03.2022
папір, акварель

Проста і дуже влучна інсталяція Саші Курмаза на виставці в Берліні: забацаний радянський військовий вагончик з православним куполом. The Temple of the Transfiguration.

Робота супроводжується довгим пояснювальним текстом, але то для німців, нам і так все очевидно, правда?