​​У виставах Андрія Жолдака актори колекціонували пуки в скляні банки та плювалися вареними яйцями, оголений EL Крачук танцював під Björk, а «сині» та «помаранчеві» сили першого Майдану змішувалися з гімном. Знаходити фінансування цих вистав допомагав покійний Євген Кушнарьов, а забороняв їх уже Арсен Аваков.

Читайте нашу нову статтю про про найяскравіший феномен українського театру 2000-х: Між політичною цензурою та лютим андеграундом. Харківські вистави Андрія Жолдака

🌚 Твіттер Амнезії

​​Чим зайнятися на райському острові? Ловити рибу, фліртувати з молодими італійками, тусити з Горьким і Буніним, ходити у кіно і на маскарад, танцювати тарантелу і різатися в карти. Михайло Коцюбинський тричі відпочивав на острові Капрі: влітку 1909, влітку 1910 і взимку 1911-12 років — і детально писав про це все у листах до своєї молодої коханки.

Читайте наш новий лонгрід: Письменник на курорті. Як Коцюбинський розважався в Італії

​​Рукописи Гоголя і Пушкіна, стародруки Івана Федорова, кухоль Петра І, особиста Біблія Катерини ІІ, столові прибори Фаберже, старовинний телескоп, кілька тисяч книг... Олександр Ільїн (1920-1993), на перший погляд звичайний бідний електрик, тримав свою колекцію в секреті. Скарбів у його хатині було настільки багато, що в останні роки життя він спав сидячи, спершись на стос книг.

Читайте нашу нову статтю: Як електрик з Кропивницького зібрав колекцію антикваріату на мільйони доларів

​​«Океан Ельзи» та «Плач Єремії» ви добре знаєте. А як щодо «Апельсинового неподобства» з Кременчука? А «Слимак на пекучому перці» з Донецька? Може, ви чули хоча б індустріально-шаманістичний проєкт письменника Віктора Неборака «Небо-рок»? Всі ці та багато інших гуртів виступили у 1994 та 1995 роках на львівському фестивалі «Альтернатива», який став чудовим зрізом української інді-сцени тих часів.

Дивимося архівні відео і насолоджуємся всіма відтінками незалежної (в усіх сенсах!) музики: Герої інді-сцени 90-х на львівському фестивалі «Альтернатива»

​​Сьогодні річниця: рівно 3 роки Амнезія досліджує українське забуття! Дякуємо читачам за увагу, лайки, шери, донати та інші прояви любові. Ми теж вас любимо!

В найближчі тижні вас чекають неймовірні лонгріди про шпигунів, сатаністів, анімешників і ще купа всього цікавого.

Привітати кохану редакцію можна за посиланням. Нагадуємо, що Амнезія існує тільки завдяки вашій підтримці. Ви неймовірні!

​​Публікуємо фрагменти з біографічної книги Катерини Лебедєвої про таємне життя Миколи Глущенка (1901—1977) — відомого художника, який працював на радянську розвідку і регулярно писав доповіді про своїх друзів та колег.

Глущенко прославився ще у 1920-х в Берліні. Пізніше переїхав у Париж, де вів богемне життя: тусив з художниками у культовому кафе «Ротонда», крутив романи з француженками і займався свінгерством з подружжям Винниченків. Все змінилося, коли у 1931 році його завербувало КДБ.

Читайте наш новий матеріал: Художник і шпигун. Уривки з біографії Миколи Глущенка

В новому випуску Телебачення Торонто сюжет про молодіжні журнали нульових, створений в коллабі з Амнезією. Вау, треба дивитися! https://youtu.be/r0_c40TxyRo

​​Чому дизайн сторічної давнини до цих пір виглядає настільки сучасно і стильно? Ми зібрали найкрутіші книжкові обкладинки найвидатніших українських дизайнерів ХХ століття: від автора візуальної ідентичності УНР Георгія Нарбута до діаспорянської суперзірки Якова Гніздовського.

Читайте нашу нову підбірку: 10 геніїв українського книжкового дизайну

В новому випуску #@)₴?$0 чергова коллаба з Амнезією: сюжет про антихіпстерські карикатури в журналі Перець. Кидайте всі справи і дивіться! https://youtu.be/6SLwNSwoQa8

​​В 1990-х українці повально захопилися езотерикою, окультизмом та сатанізмом. Для більшості це було просто модною забавкою в похмурій обгортці, але для деяких поклоніння Дияволу стало абсолютно серйозною і глибокою практикою, нерідко з трагічними наслідками.

Вмикаємо житомирський сатанинський блек-метал і читаємо про магічну війну за Прилуки, ритуальні оргії в міліцейському гуртожитку та іншу диявольщину: Чим жили українські сатаністи 90-х

​​Де в Києві епохи застою можна було з'їсти найкращий стейк або замовити валютну проститутку? Розповідаємо, які столичні ресторани були найпопулярнішими і найпрестижнішими півстоліття тому.

Читайте нашу нову підбірку: Від «Дніпра» до «Лейпцига». Найкращі ресторани радянського Києва

​​Після «Маклени Граси» Микола Куліш уже не міг нічого писати, а Лесь Курбас робив постановки лише в таборах. Вистава, що готувалася посеред Голодомору, стала останнім ковтком свободи для покоління Розстріляного Відродження. Через чотири роки після скандальної прем'єри режисера і драматурга стратять в один день.

Читайте нашу нову статтю: «Маклена Граса»: остання п'єса Миколи Куліша і Леся Курбаса

​​У 1920-х на Вінниччині відбулися релігійні чудеса, які привернули увагу сотень тисяч прочан. Люди приносили саморобні хрести, влаштовували ритуальні обіди, співали есхатологічних пісень і чекали на кінець світу. Або хоча б на зникнення більшовиків.

Читайте наш новий лонгрід: Чудеса на Поділлі. Як готувалися до Апокаліпсису сто років тому

До речі, в авторки статті, антропологині Дар'ї Анцибор є чудовий телеграм-канал про гроби, гриби і дисертації. Радимо підписатися: @culturaldeprivation

​​Ким був Олег Мітасов? Нещасним шизофреніком чи геніальним художником? Курйозом з урбаністичного фольклору чи батьком українського стріт-арту? Візонером чи хворим? Схоже, що усім вищеперечисленим.

Читайте нашу нову статтю про найзагадковішого харківського митця: Олег Мітасов: вуличний художник і міський божевільний

​​«У 2010 ми вперше привезли у Київ японську k-pop групу — це були ноунейми взагалі, але люди з радістю на них йшли! Також у цей рік була велика хода Подолом: близько 600 чоловік пройшлися організованою колоною у косплей-костюмах. Бабусі на Подолі навіть хрестили нас, коли ми проходили».

Друга половина нульових — час зародження субкультури анімешників в Україні. Артхаусні кінотеатри на кшталт «Жовтня» вперше хостили на великих екранах ліцензійне аніме, регіональні ДК ставали майданчиками для сценок косплеєрів, а книжкові ринки з піратськими дисками повнилися колекціями мерчу.

Читайте нашу нову статтю: Українські отаку нульових. Як розвивався вітчизняний аніме-фендом

Увага, книга! Наша постійна авторка Катерина Лебедєва написала біографію неоднозначного художника-шпигуна Миколи Глущенка. Ми недавно публікували фрагменти з цієї книги, а тепер її нарешті можна передзамовити! (А заодно пороздивлятися купу додаткових матеріалів на сайті). Вау, треба брати!

​​Олександр Юрченко (1966-2020) — один з найцікавіших і найнесподіваніших музичних експериментаторів України. Протягом 1990-х він долучився до безкінечної кількості різноманітних музичних проектів, жоден з яких не вписувався у будь-які жанрові рамки. Синті-поп, індастріал, пост-рок, ембієнт, фанк, дарк-фолк, імпровізаційна модальна музика — називайте як хочете. Юрченко грав на синтезаторах, електровіолі і саморобних інструментах. Записував спільні альбоми з Катею Chilly та Світланою Няньо. Створював графічні ілюстрації та літерації.

Будучи досить приватною людиною, Олександр не залишив після себе інтерв'ю, хоча такі спроби були у другій половині 2010-х. Проте музикант відмовлявся — можливо через те, що музикою він сказав куди більше.

Розбираємося у всіх відтінках української експериментальної музики 90-х в нашій новій (майже енциклопедичній!) статті: Yarn, Blemish та інші пригоди Олександра Юрченка

​​Онлайн-кінотеатр @takflix випустив добірку «Вперед у 90-ті!» зі знаковими фільмами перших років Незалежності України: романтична притча «Фучжоу», соціальна драма «Цвітіння кульбаби», київський детектив «Приятель небіжчика» (перший фільм, висунутий від України на премію «Оскар»), а також легендарний постіронічний козаксплотейшен «Вперед, за скарбами гетьмана!», про який ми колись випустили велику статтю.

Для підписників Амнезії — 20% знижки за промокодом amnesia90 (на всю добірку або окремо кожен з 4-х фільмів). Вау, треба дивитися!